Де-юре

Светлане Масловой

Даже Евангелие спорят между собой. Не знаешь, кто был честней – Лука или Матфей. В одном из имен трёх волхвов (Первый царь – Каспар, второй – Валтасар, третий – Мельхиор) –  ювелирный есть дух…
Сколько тысяч улиток отдали жизни свои – ради пурпурных одежд? Да и сейчас, столько гибнет тварей божьих ради человеческих понтов. Пупырчатую кожу не украсит пурпурный прикид. Если бы ангелы решились написать настоящее имя Бога, они выбрали бы красную строку в небе, чуть выше, над вспыхивающими молниями… Именно над вспыхивающими молниями…
Имена псевдобогов – пишут на высоте слоновьей спины. Мягкий знак с посохом тоже прячется за псевдонимом странного образа «Ы». Странно, да? Ведьмы потомственные бывают. А пророков потомственных нет. У Мухаммада умерли все родившиеся сыновья.
Только девочки выжили…
Нас никто не учил развязывать кармические узлы. Но пугают тем, что над аурой каждого – свой, завязанный туго и хитро неаркановый узел…
Против астральных шлаков не продают в аптеках кружек Эсмарха. Ха-ха! (эту строчку нужно вырезать.  Она была, лишь очередной, в момент вдохновения). Кто-то считает, что камни на кольцах – спасают руки от порчи. Бред! В добрых руках не блокируется энергия.
Добрые руки – не только подающие ломоть хлеба, но и открывающие линии жизни своей, для готовых полюбить. Разве можно очистить энергетический мусор – разбитым яйцом в стакане воды? Человек очищается слезами раскаяния и счастья. Слёзы – чистейшие из вод. Человеческим лицам завидуют великие водопады.
Даже Евангелие спорят между собой, что уже говорить о людях…
У прощения сладкий айвовый вкус. На перевернутую арку – похожа улыбка счастливой женщины. Прошлое кормится комодной пылью. Настоящее – ловкая прицепщица, хватается за хвост наступающего дня, у которого менуэтное настроение, шаг вперёд – покружились и опять шаг вперёд – раз, два, три…
Дослужилась совесть до сожаления. Жаропонижающее ей не поможет.
Прожита юность. Как оселедец – остался десяток лет на счастье, все, что было до сорока – выбрито наголо, страхами оказаться грешными. Стук секундной стрелки, как звук танкет. Время словно ходит одной ногой по циферблату в деревянной обуви, а остальные две ноги волочит за собой. По ночам, в постели курчавится ложь. Произносит важно – де-юре… И, взглянув на свое отражение в десятириковом штофе – вместо точки выдает нечестивый вздох.


Де-юре (лат. de iure) -согласно праву


Рецензии
ДЕ-ЮРЕ*
Світлані Масловій

Навіть Євангелія сперечаються поміж собою. Не знаєш, хто був чеснішим – Лука чи Матвій. В одному із трьох імен волхвів (перший цар – Каспар, другий – Валтасар, третій – Мельхіор) ювелірний витає дух...
Скільки тисяч равликів віддали свої життя... заради пурпурного одягу?
Та й нині гине стільки тваринок божих на догоду людським понтам.
Прищувату шкіру не прикрасить пурпуровий прикид.
Якби ангели зважилися написати справжнє ім'я Бога, то вони вибрали би червоний рядочок у небі трохи вище спалахів громовиць...
Саме над блискавицями...
Імена псевдобогів – пишуть зазвичай на висоті слонячої спини.
М'який знак із ціпком теж ховається за псевдонімом дивного образу «Ы».
Дивовижа, так?
Відьми спадкові бувають. А пророків уроджених немає.
У Мухаммада померли всі сини.
Тільки дівчинки вижили...
Нас ніхто не вчив розв'язувати кармічні вузли.
Але лякають тим, що над аурою кожного нависає свій, неаркановий вузол. Зав’язаний туго та хитро...
Від астральних шлаків у аптеках не продають кухлі Есмарха.
Хі-хі!
(Цей рядок потрібно вилучити. То лише чергова мить натхнення.)
Хтось вважає, що коштовні камені на обручках рятують руки від зіпсуття.
Маячня!
У добрих руках не блокується енергія.
Добрими руками подають не тільки окраєць хліба, а й відкривають лінії життя свого для тих, хто готовий покохати.
Хіба можна очистити енергетичну засміченість... розбитим яйцем у склянці води? Людина очищується сльозами каяття та щастя. Сльози – найчистіші серед вод.
Людським особинам заздрять великі водоспади.
Навіть Євангелія сперечаються поміж собою, що вже говорити про людей...
У прощення солодкий айвовий смак.
Усмішка щасливої жінки схожа на перевернуту арку.
Кляте минуле підгодовується комодним пилом.
Теперішнє – спритна прищіпка, яка вхопилася за хвіст дня, що наближається.
А в того дня менуетний настрій – крок уперед, покружляли і знову крок уперед – раз, два, три...
Дослужилося сумління до жалю. Ліки від жару йому не допоможуть.
Віджита юність. Як оселедець на голові. Залишилося десяток літ на щастя. А все що було до сорока – начисто поголене. Із-за остраху, що воно виявиться суцільним гріхом.
Цокотіння секундної стрілки, неначе звук танкет.
Час ходить циферблатом однією ногою у дерев'яному взутті, а інші дві ноги ніби волочить за собою.
Ночами в ліжку кучерявиться брехня. Вимовляє поважно: «Де-юре»...
І поглядає на своє відображення у десятериковому штофі, і видає замість крапки нечестиве зітхання...

* Де-юре (лат. de jure) – згідно з правом.

Петро Домаха   17.05.2011 20:11     Заявить о нарушении
Петро! Дуже дякую! Я опубликовала Ваш перевод. На украинской мове звучит иначе. Читаю и наслаждаюсь украинским. Текст словно запел. Радуюсь безмерно!

Дина Абилова   17.05.2011 20:29   Заявить о нарушении
на русском - не хуже

Сергей Козлов 2   18.09.2011 23:35   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.