Лезо мовчання

Перевод Петро Домаха


http://proza.ru/avtor/dionisiy



«Лезвие молчания»  на украинском языке.





Після свят на чорно-білій дошці днів біль і розум ліниво грають у шашки.
І знову перемагає біль... Шашка, як пусте слово, перекинулася й посміхається дамкою.
Стукає зі вчорашнього дня свято, що не вдалося. В образі голодранця ображеного.
Мені соромно згадувати, як блискуче зіграла перед тобою роль бездушної хамки.
Може, була завжди такою? А з тобою грала чужу роль. Заміняла іншу акторку?
Ех, якби ти міг переграти... Прочитав би в отруйних словах необразливу примху.
Серцю потрібна тиха хода: винувато пересуватися діагоналлю до тебе через напівсни.
А ти мовчиш. Ріжеш струни мої нещадно. У мовчання лезо гостріше за гнів.
Ріка часу забирає наші з тобою мрії, мов опалі плоди. Щастя затіяло втечу.
Руде сонце в оправі неба замінює мені тепер камінь сердоліку. Кольору очей твоїх.
Юна циганка напророчила, що це кільце збереже кохання і порадує серце.
Я повірю їй! Навіть якщо розум посміхнеться й скаже, що ти ніколи мене не кохав.
Каюсь... Прошепотіла я: ненавиджу! Чорти посипали мої слова пекучим каєнським перцем.
Я ослабла від довгих розлук. Скажи, чому тоді мене від самої себе не захистив?
Мовчиш... Не відповідай на мій біль, який виливається через край. Переливається то докорами, то сльозами.
Вирватися б зі щоденників у порожнечу, де відсутній час. Де навіть тінь вимирає.
Я навчилася ламати гордість цегляну, тремтячими від страху руками. Через страх тебе втратити...
А ти зміцнюєш свою гордість залізними підпорами і байдуже перегортаєш день.
Услід тобі голосом маленької дівчинки: Ех ти ...
І тисячу раз повторю: Ненавиджу!
Не тому, що ненависть живе, а тому що життя вже перекинулося догори дном.
Ні! Допоможи мені!
Знову чорти наближаються із перечницями у руках. Все ближче, ближче...
Знай!
Одного разу за світло у твоїх очах я цілому світу повірила й сонцю усміхнулася.
Латаю віру щасливими історіями з книжок. Але ж наша історія була значно гарніша...
Розв'язує образи по вузлику час. Молюся словами кохання і ночами не сплю.
Нічого не сталося страшного. Повертайся!
Назви мене своєю буркотливою старенькою.
Невже одне ненавмисне слово «Ненавиджу» виявиться сильнішим за щирі - «Кохаю»?


Текст на русском языке здесь:

http://proza.ru/2008/03/10/275


Рецензии
Замечательно звучит на украинском. Спасибо Петро! ...И на армянском. И на всех других языках, на которые Тебя буду переводить и переводить ещё и ещё, Дина! Ты - поэт! Не знаю, что там у Тебя с бухгалтерией... Но похоже, что РОМАН с позией - он состоялся! И всему казахскому народу - что у него такая славная ДОЧКУ! Искренне завидую казахам, имеющим такое богатство...

Артём Киракосов   11.07.2011 04:50     Заявить о нарушении
Я передам Петро твои слова. У меня с бухгалтерией брак. Казахскому народу нужно ещё орден дать за нервы потраченные на дочку)) Привет))

Дина Абилова   11.07.2011 12:05   Заявить о нарушении
Дина, а вот что я думаю ОБ ОРИГИНАЛЕ...
- вот тут, Дина, у меня есть к Тебе СЕРЬЁЗНЫЙ ВОПРОС - ...

Мне кажется, что ИСКУССТВО - требует ВРАНЬЯ! такого, чтоб все поверили!

Иногда - ЛИЧНОЕ - слишком и нарочито...

При всей той боли и правде, что вложены в Твои Слова этого произведения, я уверен, Ты вернёшься и украсишь ЭТУ ТЕМУ выдумками.

Блин! Ну пусть же у НИХ, ЭТИХ ДВОИХ! будет наконец ВСЁ ХОРОШО - блин! ну как У ВСЕХ, что ли...

С Любовью к Автору и его МАГИЧЕСКОМУ Творчеству -

Артём Киракосов   16.07.2011 23:46   Заявить о нарушении
Я напишу в других стихах про этих"двое". Старое как-то переделывать уже не хочется. Привет, Артём!

Дина Абилова   17.07.2011 17:55   Заявить о нарушении